8 августа 2023 в 20:57
Привіт усім! Мене звуть Марина. Скоро мені вже буде 40 років. Нажаль більшість свого життя я прожила м’яко кажучи неправильно. Це дуже м’яко кажучи. 3 роки тому я пройшла кодування від алкоголізму в Рівному. Мені пощастило потрапити до хороших лікарів із центру Матері проти залежностей. Вони зробили із мене людину, вони зробили із мене ту, якою моя дочка зараз пишається мною! Такого не було мабуть років з 14. Так, я вже у тому віці випивала. Я жила тоді в селі часто, мене туди батьки відправляли, а в селі розваг мало, окрім випивки. Скажу так, там усі пили. І пили з раннього віку, років з 12. Мені подобалося у селі, тому що коли я поверталася у місто, то я бачила своїх батьків у повному неадекваті. Так, вони пиячили і добряче. Коли в них починалися сварки і навіть бійки, я завжди телефонувала бабусі з дідусем, вони приїжджали, забирали мене до себе, вгамовували батьків.. І так життя було по колу. Коли я більш менш підросла і могла сама собі дати раду, я часто уходила з дому. Мені було некомфортно вдома (і це м’яко кажучи), тому я вешталася де прийдеться. Так потроху і почала пити і палити. Зазвичай моїй мамі і тату було байдуже де я. Вони згадували про мене раз у пару днів, коли заставали мене вдома. Батьку не треба було навіть і приводу щоб на мене лаятись. Але я все одно любила і його, і маму. Мені було боляче, що у мене не така сім’я як у інших. Про якусь лікарню від алкоголізму мови і не йшло, та й ніхто не знав чи є взагалі у нас щось подібне, а якщо і було, то скільки коштує те кодування від алкоголю мабуть страшно уявити. Тим паче хто на це піде? Ні мама, ні тато. Їх цілком влаштовувало таке життя. От мабуть і я, дивлячись на це, навіть розуміючи що таке життя – це не життя, це неправильно, але я брала з них приклад. Я дивилася і поступово сама ставала такою ж. Можна сказати, що виховувала мене вулиця. І от як це зазвичай буває – я завагітніла у 19 років. Начебто це не рано, але що я могла дати дитині? Моїм батькам було байдуже, я не стою на ногах, я навіть не довчилася ніде. Батько дитини мене покинув, та воно й не дивно. Єдина хто в мене була, так це бабуся. Саме вона наполягла на тому, щоб залишити дитину. І саме вона взяла її на виховання. А от я, коли моїй Вікусі був рік, зрозуміла, що я не хочу, що я не готова до материнства, я хотіла ще гуляти, тусити, випивати… Тож Віку віддала на виховання бабусі а сама пропадала де тільки могла. Навчання я покинула і не збиралась до нього вертатись. Влаштувалась на роботу у бар, подалі від дому, щоб мене мало хто бачив коли я п’ю на вихідних. Але це не врятувало, адже я так пиячила, що могла не вийти на свою зміну взагалі, за що спочатку штрафували, а потім звільнили. У 23 роки бабуся вперше заговорила про анонімне лікування алкоголізму. Вона сказала, що зі мною кояться просто страшні речі, що я зовсім не цікавлюсь дитиною, що я неадекватна.. Батькам і на мене і на онуку було плювати, і бабуся ще сподівалася якось на мене… Але і я не виправдала її очікувань. Я почала на неї кричати і повчати, мовляв ти не знаєш які бувають наслідки кодування від алкоголізму, взагалі звинувачувала її, що вона мене вбити хоче і забрати собі Віку. У якісь моменти я робила вигляд, що мене цікавить життя моєї доньки, що я цікавлюсь як вона росте. Але це все рівно до першої пляшки..
Коли мені було 30, мої батьки померли. Вони обидва втопилися на річці. Знайшли їх тільки через тиждень. Встановлено було, що обидва були п’яні, не дивлячись що так багато часу пробули у воді. Страшно подумати, але тоді я не відчула нічого. Я тільки звинувачувала їх у тому, що вони не дали мені нормального життя. Їхня смерть мене нічого не навчила. Я як пиячила, так і продовжувала. Інколи мені робили виведення з запою на дому в Рівному, бабуся викликала. Були такі моменти, коли я думала, що помру просто зараз. Не пам’ятаю взагалі нічого, що я робила і що я казала, поки мене не відкачували крапельницями. Я тільки пам’ятаю свій стан, він був жахливий… А все це через те, що я не знала міри. Так ішов час, рік за роком. Моя донька росла, а я цим усім не цікавилася, я не помічала навіть як вона росте. Мене нічого не цікавило в житті, окрім випивки та моїх собутильників. Якось у мене з’явився типу хлопець. Він був дорослим чоловіком, йому було за 40. Не кажу що я була маленькою дівчинкою, а тим паче за всі роки, які я так бухала, я виглядала вже майже старухою, ну а він років на 10 мене старший. Теж пиячив. І тут я почала перетворюватися на своїх батьків. Коли ми випивали, то це зазвичай закінчувалося бійкою. Він мене дуже сильно бив, я ходила вся у синцях. Не знаю, чому я продовжувала з ними жити. Він мене не відпускав, погрожував, казав що якщо я піду і комусь розкажу, що він мене б’є, то я можу взагалі забути про нього і не наближатися, тому що він мене вб’є. І я у це вірила. Аж доти, доки він сам мене не вигнав. Він знайшов собі якусь жіночку, теж недалеку, але у неї були гроші які-неякі, на відміну від мене. То ж логічно, що для нього вона була вигіднішим варіантом. До бабусі повертатися я не хотіла, тому що знала, що вона знову почне шукати де в Рівному лікують від алкоголізму і вмовляти мене на кодування від алкоголізму. У якісь моменти прозріння бувало таке, що я себе ненавиділа. Я навіть цікавилася скільки коштує кодування від алкоголю, але для мене це були великі гроші. Для мене все було дорого, тому що грошей не було. Так, часто просила гроші у бабусі, яка на той момент ще працювала і сама утримувала мою доньку. Інколи я себе просто ненавиділа, а змінити нічого не могла. На щастя бабуся не опустила руки. Саме вона знайшла центр Матері проти залежностей на вулиці Антоніни Горохович, 19. Їй хтось підказав, точніше дав номери телефонів, я потім ось із цими номерами (097) 000-46-71 і (099) 000-46-71 бачила бумажку, видно що записувала поспішаючи. І отже вона тоді зателефонувала туди сама, потім привезла мене. Дуже складно було піймати той момент, коли я була в адекваті і погодилася поїхати, але це вдалося. Там мені зробили підшивку від алкоголю. Але спочатку зі мною розмовляв лікар один, потім інший. Вони так уважно до мене ставилися, я ніколи не відчувала такого доброго ставлення до себе. Та воно і не дивно, хто б такої п’янички нормально ставився. Бабуся моя тільки і то, за ті страждання які я їй принесла дивно що вона взагалі зі мною спілкувалася.
Отже, які у мене відгуки про кодування від алкоголізму в цьому центрі. Ну зрозуміло, що так як я не п’ю уже 3 роки, то все пройшло успішно. Мені дуже сподобалося відношення лікарів, а саме їх відношення до лікування. Це не просто щось таке стандартне. Вони кожну окрему людину, кожну окрему ситуацію розглядають до дрібниць, потім підбирають оптимальний варіант, от як у моєму випадку була підшивка від алкоголю, ціна якого я не пам’ятаю яка була, але найважливіше не це, а те, який результат воно принесло. Зараз я чітко розумію, що я не хочу повертатися у те життя. Я з жахом згадую усі ці моменти, котрі я описувала і які я не стала тут згадувати, тому що писала б я дуже довго… І ще я зрозуміла, наскільки сильно я люблю свою дочку. Вона в мене вже така доросла, а я нажаль багато чого пропустила в її житті. На щастя, вона мене пробачила. Вона сама мені сказала, що коли побачила, що я можу бути тверезою, що я можу бути нормальною мамою, вона мене пробачила. Вона розуміє, що те, що було зі мною, це страшна хвороба, у якій винна я сама звичайно. Тим паче я пам’ятаю своїх батьків, чому ж зі мною таке сталося? Я багато про це думала, і мені інколи становилось дуже страшно, і навіть не за своє життя, а за життя доньки. Я вирішила, що згодом пройду ще комплексне лікування алкоголізму теж тут у Рівному в Матері проти залежностей, тому що відгуки у мене про них тільки найпозитивніші. І хоча я відчуваю і знаю, що я не хочу повертатися до старого життя, чи навіть інколи давати собі слабину і на якомусь святі випити, я все одно вирішила пролікуватись комплексно. Це не тільки за для мене, це також і для доньки, і для бабусі. Вони дуже сильно страждали через мене, і я більше не хочу такого. Тепер я точно знаю, що все буде по іншому, нажаль не повернути часу назад, але я зроблю все, щоб вони відчули мою любов і пишалися мною.
Зараз бабся не працює вже, вона і так давно була на пенсії, але вже здоров’я не дозволяє. Зате тепер працюю я. А ще у мене є чоловік, він на щастя не пияка, не ледар, працює. Разом нам вистачає на всіх. Звісно що мій чоловік знає про моє минуле. Я дала собі слово, що я буду чесною з людьми і тому він повинен знати з ким зв’язує своє життя. Я розказала йому про батьків, про те як я почала пити і коли почала, коли завагітніла, що кинула Віку на бабусю, як жила з п’яницею, як він мене бив, як я погодилася на підшивку від алкоголю і як я завдяки цьому стала нормальною людиною, яку він бачить перед собою. На щастя він не злякався, йому не стало лячно та він не відвернувся від мене дізнавшись усе це. Натомість він пообіцяв допомагати мені, якщо я справді хочу ніколи більше не провертатись до чарки. Саме тому я пообіцяла, що заради цього я пройду лікування алкоголізму. І я впевнена, що надалі мене чекає тільки щасливе і успішне життя. Чого хочу побажати і всім вам.
Я написала цей відгук про кодування від алкоголізму не просто так, щоб мені стало легше або похвастатися. Я прекрасно розумію тих, хто був на моєму місці, а на місці моєї бабусі чи доньки. Тому я раджу теж звернутись по допомогу у Матері проти залежностей. У цього центру є сайт – https://narkohelp.com.ua/likuvannya-alkogolizmu-rivne-czina-vidguky/ ви можете самі подивитися і вирішити для себе, чи хочете ви змінити життя на краще чи вас влаштовує як є.. Я знаю, що багато хто скаже, що все це брехня про кодування від алкоголізму, на форумах я такого багато бачила. Але я скажу так – важливо де це робити і хто це робить. Якщо обрати нормальну клініку, де в вас бачать не гаманець, а хвору людину, то вам там точно допоможуть. Варто спробувати, а потім вже стверджувати.
